Посмертне визнання поета і його вплив на культуру

У роки суворої цензури Висоцький торкався цілий ряд заборонених тем, від чого і сам багато в чому був під забороною, але, незважаючи на існуючі обмеження, популярність Висоцького була і залишається до цього дня феноменальною. Це обумовлюється людською чарівністю і масштабністю особистості, поетичним даром, унікальністю виконавської майстерності, граничною щирістю, волелюбністю, енергетикою виконання пісень і ролей, точністю розкриття пісенних тем і втілення образів.

У 1981 році була опублікована перша велика збірка творів Висоцького, «Нерв», тоді ж вийшов перша повноцінна ("диск-гігант") радянська платівка. У 1986 році Висоцькому було посмертно присвоєне звання заслуженого артиста РРФСР, а в 1987 за створення образу Жеглова в телевізійному художньому фільмі «Місце зустрічі змінити не можна» і авторського виконання пісень — присуджена Державна премія СРСР. У 1989 році Рада Міністрів СРСР підтримала пропозицію Радянського фонду культури, Міністерства культури СРСР, Московського міського виконкокому і громадськості про створення музею Володимира Висоцького в Москві.

На честь поета названий астероїд «Владвисоцький». Ельдар Рязанов зняв в 1987 році документальний фільм «Чотири зустрічі з Володимиром Висоцьким».

Творчість В. Висоцького, що сприяла ширшому визнанню авторської пісні, побічно допомогла становленню радянської рок-музики. Мотиви пісень Висоцького зустрічаються в творчості пізніших бардів і рок-поетів: так, «Время колокольчиков» Башлачова і «Сумерки» Кінчева варіюють фрагменти «Куполів» Висоцького. Пісні: «Циганочка» — Юрія Шевчука, «Пам'яті Висоцького» — Юрія Лози.

Пам'яті Висоцького присв'ятили вірші і пісні такі автори, як Б. Ахмадуліна, О. Башлачов, Ю. Візбор, А. Вознесенський, О. Городницький, О. Градський, В. Доліна, Є. Євтушенко, Ю. Кім, І. Кохановський, Ю. Лоза, А. Макаревич, Б. Окуджава, Л. Філатов і інші.