Закінчення публікації №1

Кінчається місяць, отже, підходить до закінчення наша перша публікація (більшість статей ви можете прочитати у попередніх записах). Сьогодні ми показали Сергію Володимировичу її.  Сергій Володимирович зробив декілька зауважень, тому у мене є ще сьогодні робота, але я сподіваюсь, що завтра ми її уже роздрукуєм.
Потім ми приступим до створення сайту.
Щоб дізнаватись про наші новини по пректу читайте наш блог.

Деякі пісні В. Висоцького

Посмертне визнання поета і його вплив на культуру

У роки суворої цензури Висоцький торкався цілий ряд заборонених тем, від чого і сам багато в чому був під забороною, але, незважаючи на існуючі обмеження, популярність Висоцького була і залишається до цього дня феноменальною. Це обумовлюється людською чарівністю і масштабністю особистості, поетичним даром, унікальністю виконавської майстерності, граничною щирістю, волелюбністю, енергетикою виконання пісень і ролей, точністю розкриття пісенних тем і втілення образів.

У 1981 році була опублікована перша велика збірка творів Висоцького, «Нерв», тоді ж вийшов перша повноцінна ("диск-гігант") радянська платівка. У 1986 році Висоцькому було посмертно присвоєне звання заслуженого артиста РРФСР, а в 1987 за створення образу Жеглова в телевізійному художньому фільмі «Місце зустрічі змінити не можна» і авторського виконання пісень — присуджена Державна премія СРСР. У 1989 році Рада Міністрів СРСР підтримала пропозицію Радянського фонду культури, Міністерства культури СРСР, Московського міського виконкокому і громадськості про створення музею Володимира Висоцького в Москві.

На честь поета названий астероїд «Владвисоцький». Ельдар Рязанов зняв в 1987 році документальний фільм «Чотири зустрічі з Володимиром Висоцьким».

Творчість В. Висоцького, що сприяла ширшому визнанню авторської пісні, побічно допомогла становленню радянської рок-музики. Мотиви пісень Висоцького зустрічаються в творчості пізніших бардів і рок-поетів: так, «Время колокольчиков» Башлачова і «Сумерки» Кінчева варіюють фрагменти «Куполів» Висоцького. Пісні: «Циганочка» — Юрія Шевчука, «Пам'яті Висоцького» — Юрія Лози.

Пам'яті Висоцького присв'ятили вірші і пісні такі автори, як Б. Ахмадуліна, О. Башлачов, Ю. Візбор, А. Вознесенський, О. Городницький, О. Градський, В. Доліна, Є. Євтушенко, Ю. Кім, І. Кохановський, Ю. Лоза, А. Макаревич, Б. Окуджава, Л. Філатов і інші.

Причини смерті

Точна причина смерті Володимира так і не була встановлена. Родичі зробили все можливе, щоб розтин не проводився. За одними даними, причиною смерті стали наркотики і алкоголь, за іншими - асфексія, запис у висновку про смерть свідчить: "Причина - гостра серцево-судинна недостатність".

Про проблему артиста з наркотиками писала свого часу ще його дружина Марина Владі в автобіографічній повісті. Близький друг поета Валерій Янкловіч згадував: "Я багато говорив з Володею на цю тему. Він мені сказав:" Ось ти не був на Заході, а там всі творчі люди це роблять. Адже це стимулює творчість. Я ж не зловживаю, а тільки для підтримки форми. І мені це допомагає ".

Багато хто також стверджували, що Висоцький не впорався з алкогольною залежністю. Адже він неодноразово робив спроби подолати страшну хворобу, лягав в лікарні. Відомо, що 25 липня 1979 Висоцький був у стані клінічної смерті. Як з'ясувалося пізніше, причиною клінічної смерті стало повна відсутність серцевої діяльності.

Останні дні

16 квітня 1980 року відбулася остання зйомка концерту Висоцького в Ленінградському БДТ, де він виконував пісні «Кони привередливые», «Купола», «Охота на волков» і розповідав про свою творчість. Фрагмент цієї зйомки увійшов до передачі В. Виноградова «Я возвращаю ваш портрет». На зворотній стороні подвійного альбому «Сыновья уходят в бой» фотографії саме з цього концерту.

22 червня 1980 року відбувся один з останніх концертів Висоцького в (в Калінінграді), на котрому йому стало погано.

Цікаво те, що рівно за рік до смерті Висоцький переживає клінічну смерть. Це відбулося 25 липня 1979 року під час гастролей.

Багато подробиць свого похорону й встановлення пам'ятника на могилі Висоцький передбачав, вони описані в пісні «Пам'ятник».

Помер артист 25 липня 1980 року о 4:10 ранку в своїй квартирі на Малій Грузинській, 28. Висоцький не витримав власного ритму життя, не витримало серце.

28 липня 1980 року Висоцького ховала, здавалося, вся Москва, хоча офіційного повідомлення про смерть не було — в цей час проходила московська Олімпіада. Тільки над віконцем театральної каси було вивішене скромне оголошення: «Помер актор Володимир Висоцький.»

Дитинство та дорослі роки

Раннє дитинство Висоцький провів у московській комунальній квартирі на 1-й Міщанській вулиці.

По відкритті Східного фронту Другої світової війни з матір'ю евакуювався в Оренбурзьку область. Улітку 1943 року вони повертаються до Москви.

У 1947 році разом з батьком-офіцером, який на той час вже розійшовся з матір'ю Володимира, потрапив до післявоєнної окупованої Німеччини. У 1949 році після повернення з Німеччини поселився у Великому Каретному провулку, де і склалася дружня компанія, якій Висоцький показував свої перші твори.

У 1955 році Висоцький закінчує середню школу і вступає до Московського інженерно-будівельного інституту імені В.В. Куйбишева, з якого йде, не провчившись і навіть року. Це рішення він ухвалив у новорічну ніч 1956-го року. Він і Ігоре Кохановський, шкільний товариш, вирішили зустріти Новий рік вельми своєрідно — за виконанням креслень, без яких їх не допустили б до сесії. Десь у другій годині ночі креслення були готові. Але тут Висоцький устав, узяв зі столу банку з тушшю, і став поливати її залишками свої креслення.

Улітку 1956 року вступає до Школи-студії МХАТ імені В.І. Немировича-Данченка на акторське відділяння. Зі школою-студією пов'язаний його перший шлюб з
І. Жуковою.

У 1960 році, закінчивши студію, він працює в Московському драматичному театрі імені О.С. Пушкіна і декілька місяців — в Московському театрі мініатюр. Тоді ж починає зніматися в кіно («Однолітки» (1959), «Кар'єра Діми Горіна» (1961).

З Ізольдою Жуковою Висоцький розлучився через сварки. Незабаром на зйомках знайомиться з Людмилою Абрамовою, яка стає його другою дружиною.

У 1960—1961 роках з'являються і перші пісні. Першою піснею вважають «Татуировка» (1961), хоча сам автор говорив, що пісня «49 дней» написана раніше (ймовірно в 1960).

У 1964 році Висоцький вступає до Московського театру драми і комедії на Таганці, де працює до 1980 року. За словами самого Висоцького, цей театр на відміну від попередніх, став для нього «своїм театром».

У 1967 році з виходом фільму «Вертикаль» Висоцький ураз стає відомим. Фільм відбувся, на думку багатьох, завдяки його пісням. Попередні роботи актора в кіно не викликали такої уваги глядачів. «Вертикаль» можна вважати початком популярності Володимира як кіноактора.Також 1967 рік знаменний знайомством із Мариною Владі (справжнє ім'я Марина-Катрін Володимирівна Полякова-Байдарова, французька актриса російського походження), яка 1 грудня 1969 року стає третьою дружиною Висоцького. Владі буде з ним до останнього дня.

У 1968 році виходить перша гнучка пластинка В.Висоцького з піснями з кінофільму «Вертикаль» (1967), а в 1973—1976 роках ще чотири авторські диски, записані за кордоном.

29 листопада 1971 року — прем'єра «Гамлета» в Театрі на Таганці, головну роль в якому виконав Висоцький. Ця роль пізніше вважалася «візитною карткою» актора. Заради цієї ролі актор неодноразово відмовлявся від алкоголю.

Найвідоміша і найулюбленіша роль — Жеглов в телесеріалі «Місце зустрічі змінити не можна».

Походження роду

Володимир Висоцький народився 25 січня 1938 року о 9:40 в Москві, у пологовому будинку на 3-й Міщанській вулиці, 61/2.

 Сім'я:

 Батько — Семен Володимирович (Вольфович) Висоцький (1916—1997) — родом з Києва, військовий зв'язківець, ветеран ВВВ, полковник.

 Мати — Ніна Максимівна (у дівоцтві Серьогіна, 1912—2003) — за спеціальністю перекладач із німецької мови.

 Дядько — Олексій Володимирович Висоцький, (1919—1977) — письменник, учасник ВВВ, кавалер трьох орденів Червоного Прапора.

На сьогодні дослідники сходяться на думці, що рід Висоцьких походить із містечка Селець, Пружанського уїзду, Гродненської губернії, нині — Брестської області, Білорусь. Прізвище, ймовірно, пов'язане з назвою міста Високе, Кам'янецького району, Брестської області.

Проте щодо безпосередніх предків Володимира Висоцького існує дві версії:

Перша — зі спогадів С. В. Висоцького та висновків професора А. Богдасарова, зробленими на основі аналізу архіва Брестського облвиконкома.

Друга — згідно з київськими дослідниками та спогадами кузини поета Ірени Висоцької.

Загальні відомості

Володимир Висоцький - радянський актор, співак і поет (бард), класик жанру авторської пісні.

Народився 25 січня 1938 року в Москві в сім'ї військовослужбовця.

У 1955 році він закінчив середню школу і вступив до Московського інженерно-будівельного інституту, з якого пішов, не провчившись навіть року.

Влітку 1956 року вступив до Школи-студії МХАТ імені В.Немировича-Данченка на акторське відділення.

У 1960 році, закінчивши студію, працював у Московському драматичному театрі імені О. Пушкіна і кілька місяців - у Московському театрі мініатюр. Тоді ж почав зніматися в кіно.

У 1960-1961 роках з'явилися його перші пісні. У 1964 році В.Висоцький прийшов у Московський театр драми і комедії на Таганці, де працював до 1980 року. У 1967 році фільм "Вертикаль" зробив Висоцького відомим.

У 1968 році вийшла перша гнучка пластинка В.Висоцького з піснями з кінофільму "Вертикаль" (1967), а в 1973-1976 роках - ще чотири авторські диски, записані за кордоном. До речі, "Вертикаль", як і фільми "Короткие встречи", "Опасные гастроли", "Внимание, цунами!", "Белый взрыв", "Контрабанда", "Ветер "Надежды", "Место встречи изменить нельзя", у яких Висоцький у виступав у якості актора та автора пісень, знімалися на Одеській кіностудії. Він також співпрацював із Київською кіностудією імені О.Довженка ("Карантин", "Мерседес" уходит от погони").

Висоцький мав родичів (по батькові) в Києві та Харкові, багато разів бував в Українській РСР як в особистих справах, так і з гастролями театру та виступами (з 1973 року будь-які виступи в Києві заборонила місцева влада, а в 1987 році на його честь названо бульвар у Києві). Чиновники Держкіно не давали згоди на участь Висоцького у фільмах, всіляко перешкоджали цьому.

29 листопада 1971 року відбулася прем'єра "Гамлета" в театрі на Таганці, головну роль у якому виконав Висоцький. Ця роль пізніше вважалася "візитною карткою" актора.

Помер артист 25 липня 1980 року в своїй квартирі на Малій Грузинській.

28 липня 1980 року Володимира Висоцького ховала на Ваганьківському кладовищі.

Хоча офіційного повідомлення про смерть не було - в цей час проходила московська Олімпіада. Тільки над віконцем театральної каси було вивішене скромне оголошення: "Помер актор Володимир Висоцький". Виставу з його участю було відмінено, квитки можна було повернути. Та жодна людина не здала квиток до каси - кожен зберігає його в себе як реліквію...

Робота над публікацією

Почавши роботу над публікацією, ми вирішили біографію помістити в першу публікацію, а творчість - у другу. Шукаючи інформацію для публікації, я найшла такі слова:

Мне меньше полувека — сорок с лишним.

Я жив, тобой и Господом храним.

Мне есть что спеть, представ перед Всевышним,

Мне есть чем оправдаться перед Ним.

Вони будуть потрібні мені при створені публікації